Стихи о любви к девушке на украинском

Стихи на украинском языке

Сообщение Тень Жызни » Вс окт 08, 2006 5:50 pm

Сообщение Тень Жызни » Вс окт 08, 2006 5:57 pm

Любов продерлась крізь фіранки часу –
Дурна війна півмертвого з життям.
Примари совісті змагаються з життям,
А час дурний чужі лікує рани.

Я знову хожу по своїх слідах
Й не розумію, що життя іде по колу.
Мені вже остаточно знесло дах,
Бо замість пива я купую кока-колу.

Життя перевернулося вверх дном,
З кохання залишилась лиш примара.
У голові найзвичайнісінький дурдом,
А совість я давно уже продала.

Від тебе залишилася лиш тінь.
Чому ж я далі лиш тебе кохаю?
Впродовж уже десятків поколінь
Без тебе у розлуці я страждаю.

Між нами відстань у мільйони подихів.
Нас розділяє не одне чуже життя
І сотні воєн, мілліардів і наркотиків.
Я лиш тебе люблю. І Бог мені суддя

Сообщение Тень Жызни » Вс окт 08, 2006 6:04 pm

Сообщение Тень Жызни » Вс окт 08, 2006 6:10 pm

Я знаю, що таке зима –
це холод у душі, що відбирає мрії.
Я знаю, що таке життя –
це смерть від почуттів і похорон надії.

Холодна смерть – це теплота буття,
А сльози щастя – крила невловимі.
Ми вмієм жити, хоч нема життя,
Тому й живем його до половини.

І безлад у душі людській –
не просто хаос, а життєві зміни.
І шлях до щастя дуже непростий,
бо часто відбуваються заміни.

Минуле вмерло, завтра не прийшло.
Ми стоїмо і всі чогось чекаєм.
До нас до цього часу не дійшло,
що ми, як завжди,
маєм – те , що маєм.

Сообщение Тень Жызни » Вс окт 08, 2006 6:17 pm

Сообщение Тень Жызни » Ср окт 11, 2006 10:14 am

Сообщение Тень Жызни » Ср окт 11, 2006 10:21 am

Сообщение Тень Жызни » Ср окт 11, 2006 10:26 am

“Весь світ – театр” – сказав колись Шекспір,
а ми усі актри тимчасові.
Я граю роль! Горить якийсь папір,
а ми усі на сцені, ми як хворі.

Та час наш вийде, занавіс впаде.
Почнеться нова гра.Нові актори.
Та наша гра даремно не мине –
вона залишить слід у чиїйсь долі.

Актори.Ролі.Гра – усе дарма.
Усе навкруг – вистава, більш нічого.
В антракті я залишуся сама.
Для чого наша гра уся? Для кого?

Сообщение Тень Жызни » Ср окт 11, 2006 10:32 am

Повстання душі,колись полоненої тобою.
Мовчання помислів, що віддані тобі.
Я вже кричу в думках і борюся з тобою.
Я проти тебе – це кінець війні.

Бо із тобою воювати я не здатна,
бо я – це ти (та ми ж уже чужі!)
Хоча не визнавала я цього ще донедавна
та ти давно вже не в моїй душі.

Переступивши через тебе
я знову йду крізь забуття,
знов повертаюся до себе
без страху,болю й каяття.

Бо любов – це страждання незрячих,
недарма ж кажуть, що вона сліпа,
це хрест із каменю для всіх ходячих.
Та все ж ми любим, хоч любові і нема.

Сообщение Иришенька » Сб окт 14, 2006 1:30 am

ой! какая клевая идея. :icon_exclaim

Мені здається, що моя душа
Комусь потрібна неодмінно в цьому світі.
Для когось небайдуже все моє життя
І комусь хочеться заради мене жити!

Комусь подобається блиск моїх очей,
Сяйво волосся восени на сонці.
Хтось хоче в кожну з зоряних ночей
Зігріти мене на своїй долонці.

Я відчуваю – посмішка моя
Комусь дбайливо зігріває душу.
Й того, кому так посміхаюсь я
Оберігати від негоди мушу.

А так приємно жити й дарувати
Комусь цікаві спогади життя.
І так приємно дихати і знати,
Що так безцінно те, що роблю я!

Сообщение Одуванчик » Сб янв 31, 2009 3:07 pm

Ми йшли з тобою,сміючись,
Ми йшли,тримаючись за руки.
Була прекрасна літня ніч
І теплі були твої руки.
Ми говорили про майбутнє,
Ми щось на завтра планували,
А ніч стояла незабутня.
Ми йшли з тобою,розмовляли.
Зорі освітили нам дорогу,
Засміявся місяць з неба.
Ти казав,що не лбиш нікого .
Нащо збрехав,не треба.
Ти казав,я тобі підходжу,
Ти казав,я в твоєму стилі.
Я брехні терпіти не можу,
Я простити тобі не в силі,
Але і не можу забути
Того вечора і ночі.
Скажи,що мені зробити,
Щоб забути твої очі.

:oh_05 :oh_05 :oh_05

Твій погляд холодом обпік,
Про тебе думала,молилась.
Гадала,що ти мій на вік,
Та так жорстоко помилилась.

Моїм наколи ти не був,
Ти не любив,мабуть,сміявся.
Кохання слів моїх не чув,
Розбитим серцем тільки грався.

Тепер одна. Моя вина –
Так часто людям довіряла.
У мріях квітнула весна,
А справжнє щастя обминала.

:oh_05 :oh_05 :oh_05

Давно з тобою ми не разом
Давно цілуєш других ти
Та почуття із мого серця
Не хочуть зразу геть піти
Напевне долею судилось
Нам бути разом назавжди
Якщо не хочемо жаліти
Про те життя,що скоро йде
Повинні разом щось зробити
Щоб разом бути і любити понадусе
Любов прекрасна,що надає нам сили жити
Що не дає нам загубитись
У морі сильних почуттів.
Тому пробачимо незгоди
Віддаймось хвилі і летім!

Хороші вірші про кохання до дівчини

Відео: Красиві любовні вірші для дівчини

Вірші про кохання до дівчини

Любов – це світле і неземне почуття, дароване нам згори. Це дар, отримати який інколи так складно, але разом з тим так приємно. Не менш приємно зберігати і примножувати його. Не всі вміють красиво зізнаватися у своїх почуттях, часом просто не вистачає слів, щоб висловити ті емоції, що переповнюють душу і серце. Нехай вірші про кохання до дівчини допоможуть вам в цьому.

Ти для мене, як ангел світлий,
З небес спорхнувшій невагоме.
З тобою наповнилося все світлом,
Все освітилося в світі сонному.

Ти подарувала мені надію,
Дала впевненість і сили.
Не знаю, як же міг я перш
Жити без тебе, мій ангел милий.

Відео: Стихи о любви 1/3 – Дуже гарні Кліпи Вірші про любов дівчині

Тебе люблю шалено, пристрасно.
Так, як ніхто на цьому світі.
І для тебе, мій ангел ясний
Пишу я серцем рядки ці.

* * *
Скажи, ким стати, рідна, для тебе.
І я капризи виконаю будь-які.
Все для тебе я зроблю люблячи.
Гляну в твої очі лише блакитні.

І втоплюся, і кану в глибину,
І перетворюся на того, про кого мріяла.
Я до ранку, рідна, не засну,
Від спека, від любовного напруження.

А ти мовчиш і дивишся на мене,
Лише краєм губ легенько усміхаючись.
Очима, як озерами, ваблячи.
У словах моїх хвалебних сумніваючись.

* * *
Як раніше жив я без тебе, не знаю.
Як міг без очей рідних я обходитися.
Як я ходив по лезу, по краю,
І в прірву норовив не раз впасти.

І лише твоя любов мене врятувала,
Вона дала мені сили на порятунок.
Коли ти так раптово підійшла
У той день дощовий, похмурий і осінній.

Відео: Красиві вірші про кохання дівчині

І веселка над нами раптом засяяла,
Начебто там, на небі точно знали,
Що ти, моя любов. Що ти знайшлася,
І відступили відразу всі печалі.

Ти дівчина кохана моя,
Єдина, мила, рідна.
Ти поруч, і щасливіше немає мене.
Ми будемо разом – це точно знаю.

Світлана Олегова спеціально для http://otebe.info/

***
Небесний дар, твою любов
Несу з собою в шторм і холоднечу.
Поки я знаю, що ти чекаєш,
Святу клятву не порушу.

***
Мої мрії про тебе
Сяють в серці яскравими променями.
Тобою живу я на Землі!
Наш шлях осиплю червоними квітами.

***
Я кажу тобі: «Спасибі,
В моїй душі любов палає ».
Ти досконала і красива,
Посмішка, голос погляд пестять.
Мій ангел, світла втілення,
Люблю, не відаючи спокою.
Ти мій джерело натхнення,
Ти мені подарована долею!
Автор: Мосунова Олександра

***
Ти прийшла на початку літа
Разом з сонцем, з ясним світлом,
Ти прийшла в червні розпеченому,
Вирувало все зеленим,
Ти прийшла, і не запитала, чекаю чи,
Може краще почекати июля .
Ти прийшла, і не вистачило слів,
Сили, щоб прогнати тебе, любов .
Автор: Місько Олег

***
Мені почуттів не висловити словами
І тому душа співає!
Любов трапилася між нами
І окрилила мій політ!

Я без тебе дихати не в силах,
Я життя не тямлю без тебе .
Ти так несамовито красива,
І так невинна, як дитя .

Твій стан у снах я бачу часто .
І знову, зігрітий твоїм теплом,
Я зміг пізнати, що значить щастя,
Турбота, ніжність і любов!
Автор: Рязанцев Олександр

***
Коли ти смієшся, зсуваються гори
І зірки на небі – як тисячі сонць.
Коли ти смієшся, хвилюється море
І дійсність перетворюється в казковий сон.
Прошу тебе, тільки не супся, рідна!
Коли ти сумуєш, світ наповнений дощем.
Я тільки одне тепер в точності знаю:
Весь світ сповнений сонця, поки ми вдвох.
Автор: Наталя Філімонова

***
Ви можете не вірити мені,
Я з нею був наодинці!
В душі вогонь, в душі пожежа –
Любові безцінний цей дар.
Я з нею був наодинці .

Я з нею був наодинці,
Ви можете не вірити мені!
На щастя чи на біду
Все це було як в бреду.
Ви можете не вірити мені .

Ви можете не вірити мені,
Я з нею був наодинці!
Бувають у житті чудеса,
Як ці карі очі.
Я з нею був наодинці .

Я з нею був наодинці,
Ви можете не вірити мені!
Її я тільки обнімав,
Та тільки не поцілував.
Ви можете не вірити мені .

Ви можете не вірити мені,
Я з нею був наодинці!
Але мені ніхто не міг допомогти,
І швидко пролетіла ніч.
Я з нею був наодинці .

Відео: Вірші коханій дівчині найкрасивіші до сліз

Я з нею був наодинці,
Ви можете не вірити мені!
Навіщо потрібні тепер слова?
Залишився я, вона пішла.
Ви можете не вірити мені .
Автор: Алла Кароліна

***
Кохана! Вийди на вулицю!
Сьогодні так дивно свіжо,
Сьогодні не хочеться хмуритися,
Сьогодні не ріжуть ножем,

Сьогодні ламають від теплого,
Від свіжого хлібця край.
Кохана, правда ж, здорово?
Я вибрав тебе цей рай.

Прийди ж до мене, люба,
Ворвісь, неодмінно увірвися
У мій рай і в туман непроглядний мій
І в життя мою тихо вселися.
Автор: Анна Мітуневіч

***
Пісні замовкли, і сумні,
І замислені очі.
Це просто чийсь хлопець
На побачення запізнився.

Мало не плаче, засмутилася,
У полушубочке тремтить.
“під годинами” говорили –
А коханий не поспішає.

Раптом навколо, підриваючи зиму,
Розквітають чудеса!
Раптом в натовпі: йде улюблений,
Винуваті очі!
Автор: Анна Мітуневіч

Моїй подрузі, моєї улюбленої
Мила моя подруга!
Ти присядь зі мною поруч.
Щоб в рідкісний годину дозвілля,
Насолодитися твоїм поглядом.
Посидимо, подивимося мовчки.
Почитаємо наші думки.
Що вчорашньої бурхливої ночі
У мертвій тиші повисли.
Недомовлені мови,
Недопиті келихи .
І ридаючі плечі,
Неприступні як скелі.

Читайте также: Стихи любимой внученьки

Мила моя подруга!
Ти присядь зі мною поруч.
Дай в долоні мої руку,
Щоб впали перепони.
Ти відчуєш, в долонях,
Як душа моя прагне .
До покаяння в неволі.
Ну давай вже миритися.
Мила моя подруга
Ти присядь зі мною поруч.
Подивимося в очі один одному.
Добрим, ніжним, теплим поглядом.

Украинские фразы о любви и романтичные слова

Безусловно, язык любви повсюду одинаков, но какой, на Ваш взгляд, будет реакция Вашей девушки, которая говорит на украинском языке, когда она услышит, как Вы говорите определенные украинские фразы о любви ? Она будет очень впечатлена. Итак, если Вы хотите удивить свою половинку, советуем Вам прочесть эту статью.

Первый вопрос, которым задается любой влюбленный мужчина – какое романтичное слово подобрать, чтобы назвать им свою возлюбленную. Но главным является не то, что Вы скажете, а как это прозвучит. Когда Вы произносите украинские фразы о любви , улыбайтесь и будьте искренним. Фальшь заставит Вашу девушку думать, что Вы притворяетесь в своих чувствах к ней. Не стесняйтесь, если Вы немного нервничаете, так как это является основным показателей Вашей искренности. Не спешите говорить любое слово, которое приходит Вам на ум, иначе Вас могут неверно понять.

По правде говоря, украинские фразы о любви не так сильно отличаются от своих аналогов на других языках, но если Вы произносите их с теплотой и нежностью, это обязательно оценят. Пожелайте спокойной ночи или скажите нежное «доброе утро», спросите о ее здоровье, скажите комплимент, прочтите стихотворение, и она растает и будет воодушевлена всю оставшуюся часть дня.

Однако, чтобы не попасть впросак, помните о следующих моментах, прежде чем сказать что-то «милое» своей девушке:

Не используйте ласкательные названия, которые включают в себя качества, которые Ваша женщина не любит, например, «мои пухлые щечки» или «мой пухлый пирожок».
Не льстите! Это может только оскорбить девушку, поскольку она подумает, что Вы шутите над ней.
Будьте изобретательны. Ваша женщина слышала комплименты о своих фантастических ногах сотни раз? Тогда будьте первым, кто оценит ее нежные руки или прекрасные глаза.
Наконец, не зацикливайтесь лишь на ее внешности. Скажите что-нибудь о ее внутреннем мире. Оцените ее остроумие, умение быть хорошим собеседником, похвалите за поддержку и понимание, проявите интерес к ее навыкам и карьере.

Теперь, когда Вы знаете, чего не нужно делать, обсудим то, что Вы можете сказать Вашей девушке.

Когда Вы находитесь в обществе, советуем называть Вашу девушку ее именем без каких-либо прозвищ. Однако, когда Вы наедине, придумайте милые имена друг для друга. Вот список украинских фраз о любви и милых прозвищ, которые Вы можете использовать, чтобы называть свою украинскую девушку:

Моя кохана – моя любовь. Вероятно, самая популярная фраза во всем мире.
Кошення, котик – котенок. Это звучит нежно и игриво.
Сонечко – солнце. Очень теплое милое слово.
Маля – малыш.
Зайчик, заюня, заюшка – зайчик.
Моя мила – моя милая.
Принцесса, королева, цариця – принцесса, королева.
Тигрення, тигруля – тигр.
Красуня – красавица.
Рідна, рідненька – родная (дорогая).
Лялечка – куколка.
Янголятко – ангел.
Рибка – рыбка.
Бджілка – пчелка.
Ластівка – ласточка.
Золотко – золотко.
Цукерка – конфетка.
Чортеня – чертовка.
Мишка – мышка.
Іриска – ириска.
Ти найкраща в світі – ты лучшая в мире.
Ти у мене єдина – Ты моя единственная.
Ти для мене найкраща – Ты мой номер один.
Я завжди буду поруч – Я всегда буду рядом.
Я тебе кохаю – Я люблю тебя.

Наконец, независимо от того, какую из этих украинских фраз о любви и милых прозвищ Вы будете использовать, не забывайте быть искренним, и даже если Вы произносите что-то не так, Ваша девушка никогда Вас не осудит. Напротив, она будет тронута и благодарна за Ваше старание. Удачи!

Вірші коханій дівчині – Я тебе люблю !

Ти краще за всіх, моя рідна!
Я про такий все життя мріяв.
Закоханий в тебе я, люба.
Ти досконалість, ідеал.
Мені без тебе ніхто не потрібен:
Тобою дихаю, тобою живу.
Перед тобою я беззбройний.
Люблю тебе… Тебе одну!

Таку дівчину, як ти,
Я в своєму житті не зустрічав.
Не думав навіть, не гадав,
Що десь є на світі ти.
Мене полонила ти собою,
Своєю посмішкою, красою.
І покликала мене туди,
Де багато сонця і тепла.
Твої вуста солодкий мед,
, Який капає з сот.
А руки, губи і очі
Забирають в далекі краї.
Від щастя забуваю все.
Та тільки я пам’ятаю одне:
Хочу з тобою поруч бути,
Все життя з тобою однієї прожити!

Тобою дихаю, тобою хворію,
Все для тебе зумію пройти:
Перепони, вітри й негоди…
Все зроблю заради щастя.
Ти так ніжна, неповторна,
Красива, щиро люблять.
Хочу весь світ з тобою ділити
І лише з тобою поруч бути!

Ти прекрасна, як весна,
Дівчина з диво-сну.
Ти легка, гарна,
Ласкава, добра, люба!
Почуття в серці збережу,
Збережу любов свою.
Серед примарних тіней
ти Стала зіркою моєї!

Рідна моя, ніжна і дорога,
Дякую Богу, що ми зустрілися.
Хочу прожити, оберігаючи тебе
Від усіх негод, гіркоти, смутку.
Щоб твоя чудова посмішка
Будила мене ніжно вранці.
Люблю тебе, рідна моя рибка,
І нікому я тебе не віддам!

Ти — моя улюблена,
хочу Бути з тобою.
Ти мені згори, мабуть,
Послану долею.
Наша зустріч — кращий
В житті у мене.
Як же страшно, мила,
Втратити тебе.
Рук твоїх торкаюсь я
І в очі дивлюся,
Губи шепочуть лагідно:
«Я тебе люблю!»
Нічого не потрібно мені
В життя без тебе
Мила принцеса!
Дівчинка моя!

Випадкових зустрічей
На світі не буває,
Я зрозумів це раз і назавжди,
Я про тебе мріяв ночами,
І ось збулася моя мрія.
Ти поруч, ти прекрасна
Наче диво, мені добре,
Як ніколи, як довго я
Шукав тебе всюди,
А ти весь час поряд.
Кохана, рідна, дорога,
Ти немов повітря мені потрібна.
Адже для мене все в світі змінилося,
В той день, коли я зустрів тебе.

Любов до тебе
Немов наркотик.
Хочу пестити тебе
І цілувати в животик.
Хочу з тобою бути я
Кожну хвилину
І нікуди не відпускати
Ні на секунду.
Люблю тебе,
Красуня рідна!
На цілому світі.
Ти одна така!

Я так тебе люблю, що серце завмирає,
Адже кожна мить я мрію про тебе.
Втупитися в твої плечі, геть біди й печалі.
Нас ангели на небі навіки повінчали.
я Люблю так, що боляче уявити годину розлуки,
І серце завмирає, і мається від нудьги.
Ти немов промінчик сонця на небі моєму житті,
Хочу до тебе притулитися і щастя розчинитися.
Любов мені освітив сумну дорогу,
Життя фарбами наповнивши, і я прошу у Бога
тільки бути з тобою, і поряд наші діти.
нічого Важливішого немає на цьому тлінному світі!

Прекрасна, мов літній вечір,
Чиста, як восени роса.
Люблю тебе, при кожній зустрічі
Тону, дивлячись в твої очі.
Ти в житті — як шматочок раю,
Все що можу тобі сказати.
Люблю тебе, моя рідна,
І не втомлюся повторювати.
Чудово, що я тебе зустрів,
Адже раніше так був самотній.
На нашій маленькій планеті
Ти ніжний, радісний квітка.

Мені доля подарувала щастя,
Вона звела мене з тобою.
Красивою, розумною, щирою душею
Улюбленої мною, частиною життя основної.
Напевно я попав Афродіті,
Адже в світі прекрасніше дівчини немає.
Бажана, яскрава, пристрасна, мила
Всі твої якості не визнає і поет.
Ти чудо, дарунок небес, моя радість,
Немов східна соковита солодкість.
Казка, принцеса, хоча ні — королева!
Не перестану любити тебе, граціозна діва.
Полюбив, і люблю,
Виявилося так просто.
Знайти в житті сенс
Отримати з небес свій, райський острів.

Кохана, ти так яскраво сяєш,
Всіх навколо красою затмеваешь,
І щасливий я, що ти поруч зі мною,
Мій добрий Ангел неземний.
Нехай кожен день приносить радість,
Хай буде почуттів взаємних солодкість,
І взявшись за руки, ми довгий шлях пройдемо,
Гармонію удвох і щастя знайдемо!

Люблю тебе я дуже-дуже,
Сильнеют почуття з кожним днем.
При зустрічі серце б’ється дуже,
З душі не виженеш з вогнем.
Мої слова не голослівні,
Я відповідаю за себе,
Люблю тебе я дуже-дуже,
Та нічого вдіяти тут не можна!
Довірся мені, я дуже прошу,
Не підведу тебе, клянуся,
Люблю тебе я дуже-дуже,
І на твою взаємність чекаю!

Коли ми зустрілися вперше,
Я думав, це чарівництво!
Таким красивим могло бути лише
З доброї казки істота.
Лісова німфа або фея,
за тобою чарівний шлейф
З ароматом трав і моря.
Я не зустрічав прекрасніше дів!
Я цій казці вдячний.
Вона любов мені принесла.
Дякую, що ти є, рідна.
І даруєш мені стільки тепла!

Ти увійшла в мої сни,
В мої думки і плани.
Як і всі чудеса
Ти з’явилася неждано.
Твої губи, очі,
Помах вій і зап’ястя.
Лише можливість побачити
Тебе — це щастя.
Я себе без залишку
Тобі подарую.
Скільки разів повторити,
Що я тебе люблю?

Я з тобою в почуття не граю,
Ти моя любов, доля і рок.
Тому і часто набираю
Твій на телефоні номерок.
Мені приємно голос твій почути
Або сообщенье написати,
Довго не можу тебе не бачити,
Починаю сильно я нудьгувати.
Я тебе люблю! Та нехай сміється
Той, хто не відчував любові.
Ти частіше посміхайся, сонце!
Зігріваючи ночі мені і дні!

Дотику і ніжність,
Безпечність прожитого дня
І почуття світлого безкінечність,
Дарую, рідна, для тебе.
У владі губ твоїх пылаю,
Спричиняє твій образ за собою,
Про зустріч кожен мить мрію,
Малюючи в думках образ твій.
В який раз поспішаю зізнатися,
Тебе прекрасніше не зустрічав,
З тобою готовий навік залишитися,
Мій ніжний, милий ідеал.

Ти мене любиш,
І серце співає.
Серце від цього
Рветься в політ.
Ти мене любиш,
А я як люблю,
Якщо захочеш —
Я життя подарую.
Ти мене любиш,
Люблю тебе я.
Ти моє щастя,
Рідна моя.

Усмішка твоя мила вмить підкорила серце,
Таких як ти, на світі більше немає,
Ти перевагою всіх інших затьмарила,
Ти мій таємний секрет.
Ти ніжність, легкість, пониманье,
Ти щастя подарувати змогла,
Ти найзаповітніше бажання,
Ти вірність, ти любов моя.
Та ти не тільки світ мені замінила,
Ти крила змогла подарувати,
І без тебе, себе не уявляю,
Дякую, що ти вічна моя.

Я люблю тебе всерйоз,
Без розуму люблю, до сліз.
Ти моя мрія і радість,
Ти принцеса моїх мрій.
В житті нічого не треба,
Тільки бути поряд з тобою,
Знати, зберігаючи впевненість,
Те, що ти любиш мене.

Велика любов — це дар,
За неї варто боротися.
А за любов до тебе, кохана,
Подвійно треба битися.
Я люблю тебе, дорога,
Я тебе нікому не віддам.
Все, що захочеш, рідна,
Покладу я до твоїх ніг!

Я познайомився з тобою одного разу,
З тих пір все моє життя сповнена однією
Принцесою казкової, прекрасною.
Моя любов, звичайно ж, з тобою!
Сумна і трохи смішна,
Цариця всіх моїх снів ти.
Не думав я, що чудеса ще бувають,
Я подарую тобі свою любов.

Очі твої добра повні,
В них стільки щирості чистою.
Твій погляд така ніжна і так милий,
Сповнений теплом променистим.
Твій голос солодко звучить,
Легко і так чудово.
Завжди буду тебе любити,
Мій янголятко ясний.

Як пішохід закоханий в дорогу,
Як дощик, веселку люблячи,
Кожен день я дякую Бога,
Що він подарував мені тебе.
Кохана, ти наче пісня,
Ти немов теплий день навесні,
З тобою весь світ став яскравішим, цікавішим,
я Хочу завжди бути з тобою!

Кажуть, що ідеальних не буває,
Тільки я переконаний у зворотному.
Дорога, все в тобі чудово,
Дуже сильно я в тебе закоханий!
не існує на білому світі.
Про тебе все життя мріяв.
мені Пощастило, що я тебе зустрів,
Бо ти мій ідеал.

Кохана, бажана,
Така довгоочікувана,
Тобою зачарований я,
Без пам’яті люблю тебе.
Дихаю тобою, тобою живу,
Мені важко бути одному.
Чекаю з нетерпінням нашої зустрічі,
Запалю по всій квартирі свічки,
Огорне любові хвиля,
З нас вистачить гіркоти сповна.
Тобі пишу цей вірш,
Щоб ти прийшла на вечір.

Пише тобі твій хлопчисько.
Я люблю тебе, моя маленька.
Я ночами мислю про тебе,
Як про далекої маленької зірки.
Я люблю, я сумую сильно,
Не можу дивитися я цих фільмів,
Не можу сидіти і в парку я,
Коли немає поруч тебе.
Все так сумно і не любо мені,
І годинами я сиджу у вікні,
І сипле тихо за вікном сніжок,
А я з любов’ю пишу тобі віршик.

Тебе побачивши лише, закохався.
Не знаю, що сталося зі мною,
Але з тієї самої хвилини чудовою
Не думав навіть про інший.
Мені сниться образ ночами,
До тебе любов ночами гріє.
Не знаю, може, я не правий,
Але світ з тобою мені миліше.
Мені здається, що без тебе
Я жити і зовсім не вмію.
Ти знай, що я тебе люблю,
На серце мені з тобою тепліше.

Дякую, рідна дівчинка,
Улюблена і дорога!
Дякую, кажу Долю,
Що застелила шлях до тебе.
Адже лише з тобою — все вперше,
Потреба в тобі необхідна.
Ти — киснева недостатність,
Дозволь надихатися тобою.
Дозволь лише губ твоїх торкнутися,
І тихо поринути у вир
Твоїх чарівних, милих очей,
Що радують мене зараз.

Дівчина кохана, розумна, красива,
найбажаніша, фея довгоочікувана,
Почуття до тебе ніжні, сильні, безгрішні,
Почуття справжні, яскраві, привабливі!
Серце б’ється сильно, і нестерпно
Хоче бути з тобою, бачити образ твій.
Нехай казка справдиться, все у нас вийде,
Діти і сім’я… Адже люблю тебе!

Ти є сенсом мого життя,
У моїй голові тільки ти.
Любов’ю моєї я тебе забезпечу,
Красу і сяйво очей зауважу.
Ними я буду на віки зачарований,
І мій розум любов’ю зачарований,
Життя моє з тобою розцвіла,
Але без тебе вона просто безглузда.
Хочу життя своє з тобою провести,
В радості, любові і без смутку.

Я люблю тебе, мила, міцно,
Я всім серцем люблю тебе.
Розтрощу я перешкоди на друзки,
Тебе заради себе загублю.
За тобою я готовий, рідна,
Хоч до краю землі йти.
Без тебе мені не треба раю,
Ти мене в своє серце пусти.
Це вище багатств Всесвіту,
Це краще будь-якої мрії.
Та хвилина стане безцінною,
Якщо поруч зі мною ти.

Завжди прекрасна і красива,
Розумна, ніжна і мовчазна…
Манишь, влечешь і интригуешь,
Своєю усмішкою чаруешь.
Ти — немов ангел на землі,
Спустився з небес уві сні.
Та я вдячний долі,
Що в житті пощастило так мені!

Навіщо ж про кохання своєї мовчати?
Про, як же ти, рідна, хороша!
Хочу тобі прошепотіти на вушко
Слова, якими наповнена душа.
Від почуттів в грудях захоплює дух,
Від краси твоєї сходжу з розуму.
Я про кохання можу сказати і вголос,
І написати вірші — прочитай сама.
Ні на кого я більше не дивлюся,
Мені дівчата інші не потрібні,
Я почуття лише тобі одній дарую,
І почуття ці пристрасні й ніжні!

Я прошепочу тобі на вушко,
Сто тисяч самих ніжних слів.
Все життя я буду вдячний,
Що подарувала мені любов.
Я від любові, подібно до птаха,
Хочу облетіти всю землю.
Не відриваючись, вдень і вночі,
Готовий я на тебе дивитися!

Моя любов до тебе безмірна,
Її не виразити в словах.
Увірвалася в життя мою миттєво,
З твоєю посмішкою на губах.
Часом, мені здається втрачаю
Себе в бездоньи твоїх очей.
як Зізнатися у своїй любові — не знаю,
Без штампів і банальних фраз.

Кохана, ти моя радість,
Мій солодкий сон, моя мрія.
Твої уста, чарівна солодкість,
З тобою як з чистого аркуша.
Світ сповнений світла, почуттів і фарб,
Люблю тебе я все сильніше.
Ти даруєш мені так багато ласок,
Я став з тобою м’якше і добріше.

Я недостойний, напевно,
Ні краплі любові твоєї,
І було б самим вірним
Лише тихо мріяти про неї.
Лише захоплюватися мовчки
твоєю Красою неземною.
Замолкну, якщо ти хочеш,
Будь тільки поряд зі мною.

Люблю тебе шалено і до тремтіння,
Немає в мене іншої, такої гарної,
Ти у цілому світі для мене одна!
Ти всіх діамантів і хутра дорожче,
Дякую Богові, що тебе створив.
Ти найкраще, що зі мною траплялося,
Твоє обличчя мені миліше інших,
І я хочу, щоб завжди ти посміхалася,
Не потрібно більше благ мені ніяких!

Дбайливо торкаюсь твоїх рук,
Ти откровенье, ти моє багатство,
я Чітко чую серця стук,
Ти та, що називаю щастям.
Ти та, у чиїй ніжності тону,
Ти та, яку життя я присвячую,
І без тебе давно вже не живу,
З тобою про все на світі забуваю.
Ти, прекрасна, яка моя, моя,
Цілком і тобі я присвячую,
І без тебе не треба мені ні дня,
я Тебе всією душею обожнюю.

10 проникливих віршів про любов

У ще зимові дні, коли весна все ближча з кожним днем, з кожним усе більш впевненим променем сонця, усе більш довгим і світлим вечором, у серцях людей прокидається одвічна спрага ніжності, любові й ласки. Чомусь саме у цей час, наче втомившись від зимових буднів, душа хоче тепла. І в ці дні кожен переживає любов гостріше: хтось ту, якій вже багато років, хтось ту, яка в самому розквіті, а хтось ту, яку лише чекає. Для вас сьогодні – 10 проникливих і тонких віршів про кохання від майстрів слова, які ризикнули поділитися найсокровеннішим.

***
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Марії

Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!

Все було. Дорога закричала,
Блиснули байдужі ліхтарі.
Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.

Вибухали дні незрозуміло
І життя котилося моє…
Але там, де ти тоді згоріла,
Кожен ранок сонце устає.

***
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

***
Не печалься, не журися, мила,
Усміхнись і не корись жалю.
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: я тебе люблю.

Дмуть вітри і підіймають хвилі,
Океан житейський клекотить.
Переможем чи впадем безсилі?
Шлях далекий і важкий лежить.

За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить.
Будь за мене впевнена й спокійна,
Хай тебе майбутнє не страшить.

Побажай удачі кораблю
І люби, як я тебе люблю.

***
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

***
Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно — до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік — одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами…
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.

Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, –
І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил.

Довго вітер уперто віяв,
Але чомусь і він тепер,
зазирнувши тобі під вії
У волоссі твоєму вмер.

Через вулиці нахололі
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль.

Йшла, та й годі. Може, з роботи,
В магазини чи на базар.
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар.

Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг.
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.

Йду, і не маю сліз, минаючи квартали,
Немов недобрі сни, позбавлені небес,
І все в мені бринить – і стале, і нестале,
І весь великий борг, і страх великий весь.
Хай яблука впадуть – і навіть ті останні,
Що важчі, ніж слова, та легші молитов.
…Є особливий час – час постаті в тумані,
Якій усе одно. Якій усе – любов.

***
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.

На украинском – Стихи

Стихи – На украинском

Атрофоване серце, кохає тебе,
Змучане , стомлене , чекає тебе.
Незнає куди подітись йому,
З грудей вилітає, тебе виглядає.

Я просто хочу бути з тобою,
Бути завжди і бути навколо.
Бути весь час, кожну мить існування,
Бути до поки, чути гуркання.

Щодня вдихаю запах мрії,
Не знаю я чому дурію.
Він зводить з розуму мене,
В легенях чути лиш тебе.

А від очей твоїх я млію,
Вони завжди мене зігріють.
В них колір теплого вогню,
В них бачу неземну красу.

Ось так, вбираю запах тіла,
Цілую всюди, ти красива.
А голос твій – це спів птахів,
І дотик рук знімає біль.

За це , б віддав усе , що маю,
З мінора перейти в мажор.
З любовю в очі подивляюсь,
Радію я ,що їх знайшов.

Скажи мені хто я,
І чому душа пуста.
І доля не всміхається в житі,
Іду не знаючи , що буде в майбуті.

І сьогодення, знову ставить на коліна,
Прискіпливо руйнує наші мрії.
Як птах без крил, не бачивши свободу,
Хотів летіти тільки вгору.

І не кажи, що між нами є війна,
Не слово ранить, а нездійснені діла.
Кричу, почуй мене життя,
Чому з мільярдів тільки я

І не знайоме почуття,
Вона не знала, то був я.
В думці і в словах, я бачу з неба знак,
І тільки він покаже шлях.

І сонце вийде з горизонту,
Розтане лід в наших морях.
Розквітне,щось всередині знайоме,
І буде так завжди у нас

З тобою я стою,
Я залишив серце і любов свою.
До тебе я вернусь,
Хоть незнаю де, але тебе найду.

Прийди до мене в снах,
Я відкрию світ, який в моїх очах.
Побудь зі мною тут,
І відкинь думки,які наздоженуть.

Я так хотів сказати,
Що тебе буду завжди чекати.
Поринь в нашу любов,
І скажи чи хочеш знов і знов.

Незнаю я чому,
Але я від тебе з розуму зійду.
Ти моя тишина,
Ти мій спокій і вип’ю я тебе до дна.

Забери мене, мовчи,
Якщо хочеш то нічого не кажи.
Ти поселилася в мені,
Ти в думках, в крові, в душі, завжди в мені.

Прийди до мене знов,
Розкажи мені про свою любов.
Забудь, що було до.
Та живи сьогодні й знай, ти є мій рай.

Очима ти сказав мені:люблю
Душа складала свій тяжкий екзамен
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказаним.

Життя ішло,минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером,
Несказане лишилось несказаним.

Світали ночі,вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами,
Слова,як сонце сходили в мені,
Несказане лишилось несказаним..

Буває ,моряки піймають альбатроса.
Як заманеться їм розваги та забав.
І дивиться на них король блакиті скоса-
Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила-
Він присоромлений,хода його смішна.
Волочаться за ним,великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна!

Незграба немічний ступає клишоного:
Прекрасний в небесах,а тут-як інвалід!
Той люльку в дзьоб дає,а той сміється з нього
Каліку вдючи,іде за птахом слід.

Поет,як альбатрос-володар гроз та тросу
Глузує з блисавиць,жадає висоти,
Та,вигнаний з небес,на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.

Освенцим – чорний табір смерті.
В дитяче серце сіє жах.
Обійми пекла розпростерті,
Та чорний попіл на губах.

І знов підйом, знов треба встати.
На серці — спогади сумні.
Хлопчині знов наснилась мати,
Як німці страчують її.

А день новий несе страждання,
Проймає тіло біль страшний.
Із вуст зірвалось запитання:
«Чому я, Боже, ще живий?

Я кожен день терплю тортури,
Мене катують лікарі.
Пускають кров, дають мікстури,
Ножами ріжуть на столі.

Померли вчора Влад та Рая.
Щасливі. Мабуть, вже в раю.
А я живий! А я страждаю!
Так забери мене, молю.

Терпіти біль не маю сили!
Тут кожен день лунає плач. ».
І знов в барак змарніле тіло,
Приніс під вечір наглядач.

Страхіття дня тепер позаду,
Ніч принесла на крилах сон.
І знов прийшла до нього мати,
У неї коси, наче льон.

Благав малюк: «Матусю, мила!
Ти забери мене у рай!».
Вона, лиш пальцем погрозила,
Злетівши геть за небокрай.

Скінчилась оберега ночі,
І день страшний вступив в права.
Відкрив хлопчина карі очі,
А сил підвестися нема.

Торкалась смерть його рукою,
Він чув, як стигла в жилах кров.
Зненацька, тихою ходою,
Солдат до хлопця підійшов.

«Вставай. Ти вільний. Чуєш, сину?
Фашист розбитий в пух і прах!».
«Ти хто?»-, спитав його хлопчина.
Солдат всміхнувся,- «Я — казах.

Зі мною Боз, з Таджикистану,
Гліб — білорус, Вано — грузин,
Сергій та Ігор — росіяни,
Та з України Северин.

Вставай!». А встати сил немає.
Малий підвівся та упав.
«Тримайся, хлопче! Так буває.».
Солдат його на руки взяв.

У цей святий, щасливий ранок
Сміялось сонце за вікном.
Ум’яв хлопчина на сніданок
Солодкий пряник з молоком.

Коли душа від болю розривається
І ніщо не миле на землі.
До Тебе Боже лину подумки
О, допоможи, спаси і підкріпи.

Коли сум на серці, туга за домівкою
Я знаю, Ти в силах підкріпить
Дати силу, допомогу, радість
І про вічний дім мені розповісти

О, скоро прийде час, війду я в небо
Тоді мине і горе, і печаль
І радість душу огортає
О, скоро-скоро буду там.

Матч смертi с переводом на русский язык

Осінь прийшла золотиста.
Рік сорок другий минав.
Змащений чобіт фашиста
Київську землю топтав.

Сльози кияни ковтали,
Сів супостат на престол.
Німці розваг забажали,
Здумали грати в футбол.

На передодні зібрали,
Потай киян у дворі.
Строго гравцям наказали,
Щоб поступалися в грі.

Перемогти у неволі,
Це для команди не жарт.
Ось на футбольному полі,
Стрілись «Флакельфа» і «Старт».

«НІ! Ми не станем рабами!»,-
Стисли гравці кулаки.-
«Тож перемога за нами!
Нумо! Вперед, козаки!

Ми не знеславимо місто!
Ми не програємо матч!».
З тріском в ворота фашиста
Влучив суперника м’яч.

Німці киянам програли.
Здужали наші гравці!
Хлопців в концтабір забрали,
Звідки вернулись не всі.

Грайте розгонисто горни!
Пісню співайте гравцям!
Слава команді футбольній!
Слава відважним борцям!

МАТЧ СМЕРТИ
Осень стоит золотиста.
Сорок второй нынче год.
Под сапожищем фашиста
стонет родимый народ.

Плачут от бед киевляне.
Сел супостат на престол.
На развлечения тянет
немцев: сыграть что ль в футбол?

Перед началом собрали
наших тайком на дворе,
настрого им приказали,
чтоб поступались в игре.

Вырвать победу в неволе.
В этом беспомощен фарт.
Вот и футбольное поле.
Встретились “Флакельф” и “Старт”.

“Нет! Мы не станем рабами!”,-
сжали бойцы кулаки.
“Будет победа за нами!
Ну-ка вперёд, казаки!

Не опозорим свой город!
Не проиграем мы матч!”
После начала так скоро
влуплен фашистам был мяч.

Немцы тогда проиграли.
Сдюжили матч игроки.
Хлопцев в концлагерь забрали.
Кто возвратился, редки.

Горны, звучите раздольно!
Пойте свой гимн игрокам!
Слава команде футбольной!
Слава отважным борцам!

ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА

Боронь її Боже – дівчинку із Донецька.
Най зорі над нею сіяють – потужні ТЕЦи,
Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами.

Бо віра її непохитна – мов танк, сталева,
Мов кошеня, що виросте й стане левом.
Бо втратила все, що тільки втратити можна,
Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен.

Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
Бо всі негаразди – такий собі янголів шифр.
Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
Життя часом сіль – так важко в нім бути цукром.

Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
Долі удари сильніші ударів Чака
Норріса. Тут зламається кожен.
Можна їй трошки щастя, Господи, можна?

Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
Келих із болем випустив з лап. Кинув.

На голови Сатана тим, хто живе по правді,
Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
Хто підставляє щоку – таких б’ють жорсткіше,
Годі тут сподіватися на щось інше.

Годі тут сподіватись на щось ліпше,
Допоки за нею їде небесний ліфт ще.

Вона стане сильнішою. Хіба у неї є вибір?
Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор.

Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
Що злі язики автоматними чергами стелять.

Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
Де мороку море, де справедливості мізер,
І вдалечінь тікають блакитні вагони.

Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
Яке продала за “Саммерсбі” й синій “Вінстон”.
У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева.
Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева.

Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
Якi були поруч, коли затягало небо
Димами та пилом, коли розривались комети.

Коли гриміли громи, Перунові раті,
Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати.

Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там.
Боронь її Боже, дівчинку із Донецька.